Напередодні Міжнародної конференції зі СНІДу – AIDS 2024, у рамках регіональної кампанії #PutPeopleFirst, Платформа VirusOFF зустрічається з провідними експертками та експертами регіону Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА), щоб обговорити ті важливі аспекти, коли здоров’я і права людини ставляться на перший план. Ці питання не тільки значний впливають на життя тих, хто живе з ВІЛ, а й визначають ефективність стратегій і програм у сфері громадської охорони здоров’я в регіоні.
Walls are not the answer. #PutPeopleFirst!
Ви можете дізнатися більше про регіон СЄЦА на AIDS 2024 за посиланням: aids2024.virusoff.info або в наших соцмережах.
Любов Воронцова займає одну з ключових ролей у Євразійській жіночій мережі зі СНІДу (EWNA).
Як Радниця із взаємодії зі спільнотою та адвокації, Любов має досвід і глибоке розуміння проблем, з якими стикаються жінки, що живуть із ВІЛ у нашому регіоні.
Її робота спрямована на захист прав цих жінок, підвищення їхньої обізнаності та поліпшення доступу до необхідної медичної допомоги та соціальної підтримки.
Любов, якою є доступність медичних послуг для жінок, які живуть із ВІЛ, у регіоні СЄЦА?
Чи існують специфічні бар’єри для отримання необхідної медичної допомоги?
Любов: Загалом доступність медичних послуг у регіоні є, але існують значні бар’єри. Однією з основних перешкод у деяких країнах є необхідність медичної страховки та наявність громадянства, що є особливо критичним у країнах з нестабільною ситуацією або в стані війни. У таких умовах доступ до медичних послуг може бути сильно обмежений.
Основними перешкодами є платність медичних послуг, часто недостатня поінформованість жінок про необхідність обстеження та про те, що слід приділяти особливу увагу жіночому здоров’. Так, цього року ми (EWNA – прим.VirusOFF) провели інформаційну кампанію в семи країнах. Ми поспілкувалися з понад 300 жінками, наголошуючи на важливості регулярного обстеження на рак шийки матки та молочної залози.
Крім того, сильний вплив мають стигматизація та дискримінація. Зокрема, якщо жінка належить до ключових груп, якщо вона має декілька ідентифікацій: наприклад, є досвід вживання наркотиків, секс-бізнесу.
Яких найпоширеніших форм стигматизації та дискримінації зазнають жінки, які живуть із ВІЛ?
Любов: Однією з найпоширеніших форм стигматизації та дискримінації, з якою стикаються жінки, які живуть з ВІЛ, є упереджене ставлення та неприязність з боку медичного персоналу. Дослідження “Індекс стигми людей, які живуть з ВІЛ” показують, що, наприклад, у Казахстані жінки вдвічі частіше, ніж чоловіки, стикають з подібним ставленням. Це веде до недовіри до системи охорони здоров’я і небажання звертатися по допомогу. Ситуація ускладнюється браком даних, що ускладнює розробку адекватних програм підтримки.
Крім того, жінки-мігрантки в Казахстані отримують антиретровірусну терапію тільки на період вагітності для профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини. Після пологів доступ до лікування часто припиняється, що ставить під загрозу здоров’я жінок.
Інший важливий аспект – кримінальне переслідування жінок, які живуть із ВІЛ. У Таджикистані, наприклад, жінки можуть переслідуватися за передачу ВІЛ або за створення загрози передачі, що особливо стосується секс-працівниць і жінок, які вживають наркотики. Це переслідування часто супроводжується насильством і свавіллям з боку поліції.
Також понад 50% жінок, які живуть з ВІЛ, повідомляють, що стикалися з насильством після постановки діагнозу. Страх розкриття статусу й можливого насильства змушує багатьох жінок уникати звернення за медичною допомогою та взаємодії з правоохоронними органами. Вони бояться, що їм не нададуть належної допомоги, та відчувають сором і провину за свій діагноз.
Особливо вразливі секс-працівниці, які часто піддаються примусовому тестуванню на ВІЛ і стикаються зі свавіллям поліції, навіть у країнах, де секс-праця не криміналізована. Усі ці форми стигматизації та дискримінації роблять життя жінок, які живуть із ВІЛ, надзвичайно складним і небезпечним.
Наскільки поінформовані жінки, які живуть з ВІЛ, про свої права і можливості?
Чи існують програми навчання та підтримки?
Любов: Рівень інформованості жінок залежить від наявності активних жіночих мережевих організацій у країні. В Україні, наприклад, діє потужна організація з мережею параюристок – “Позитивні жінки”, які навчають жінок їхніх прав і можливостей. У Казахстані також є проєкти, спрямовані на підтримку жінок, але їхні масштаби значно менші. У результаті багато жінок не усвідомлюють своїх прав і не можуть ідентифікувати випадки насильства та дискримінації. Це серйозна проблема, яка потребує вирішення на рівні освіти та поширення інформації.
Які ініціативи EWNA підтримує в регіоні з прав жінок?
Любов: Наша робота зосереджена на чотирьох ключових напрямках: сексуальні та репродуктивні права (сюди ж входить напрямок із психічного здоров’я), право на захист від насильства, розвиток лідерського потенціалу жінок і декриміналізація передачі ВІЛ.
У контексті першого напрямку EWNA активно працює над забезпеченням доступу до медичних послуг та інформації, а також над усуненням стигми та дискримінації в медичних закладах. Важливим прикладом роботи в цій царині є ініціатива, про яку я вже згадала. Це скринінг жінок на рак шийки матки та молочної залози в семи країнах: Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Росія, Молдова й Україна, який уже допоміг багатьом жінкам, включно з виявленням і своєчасним лікуванням.
Другий напрямок пов’язаний із захистом прав. EWNA організовує і проводить кампанії, такі як “16 днів проти насильства”, для підвищення обізнаності та надання підтримки жінкам, які зазнають насильства. Ці ініціативи включають невелику фінансову допомогу для країн-учасниць, щоб жінки могли проводити заходи та співпрацювати з партнерськими організаціями.
Третій напрям – це розвиток лідерського потенціалу жінок. Ми проводимо школи фемінізму та різні тренінги, спрямовані на зміцнення лідерських якостей жінок, які живуть із ВІЛ. Ці програми допомагають жінкам ставати активними захисницями своїх прав і прав інших людей в аналогічних ситуаціях. Прикладом успішної роботи є організація заходів, де жінки-активістки обговорюють важливі теми та діляться досвідом.
Четвертий напрямок включає декриміналізацію передачі ВІЛ. EWNA виступає за усунення кримінальної відповідальності за передачу ВІЛ, оскільки цей захід непропорційно сильно негативно впливає на жінок. У рамках цієї ініціативи ми співпрацюємо як із чоловіками, так і з жінками, які живуть із ВІЛ, для просування змін у законодавстві, спрямованих на захист усіх людей, незалежно від їхньої статі.
Ці ініціативи реалізуються вже кілька років, і ми плануємо продовжувати їх у майбутньому, щоб підтримати жінок в управлінні своїми пріоритетами та здоров’ям.
А які ініціативи Вашої організації спрямовані на психічне здоров’я жінок, які живуть з ВІЛ?
Любов: Ми надаємо великого значення питанням психічного здоров’я. Наші матеріали з надання послуг у країнах і навчання активісток допомагають поліпшити доступ до психологічної підтримки. Ми прагнемо забезпечити комплексний підхід до здоров’я жінок, що включає як фізичне, так і психічне здоров’я. Наші програми та ініціативи спрямовані на створення середовища підтримки, де жінки можуть отримувати необхідну допомогу і почуватися захищеними.
Які очікування від майбутньої конференції AIDS 2024? Які теми хотілося б обговорити?
Любов: На AIDS 2024 у нас заплановано кілька сесій і виступів, і ми сподіваємося, що жінки, які приїдуть на цей захід, зможуть отримати безліч інформації, зав’язати нові знайомства й обмінятися досвідом. Для мене конференція – це важливе місце для встановлення тісних зв’язків зі спільнотою. Згадую свою першу участь у Міжнародній конференції у 2012 році у Вашингтоні, де я познайомилася зі Світланою Мороз (Виконавча директорка EWNA, координаторка проєкту – прим. VirusOFF) та Оленою Стрижак (Голова правління БО “Позитивні жінки”, членкиня правління EWNA – прим. VirusOFF). Це знайомство виявилося дуже значущим для мене. Хто б міг подумати, що через 12 років ми будемо в одному жіночому русі!?
На конференції мені особливо важливо обговорити питання, пов’язані зі звуженням громадянського простору в нашому регіоні. Ця проблема актуальна для багатьох країн, включно з Киргизстаном і Грузією, де організації стикаються з ризиком закриття і забороною на пропаганду. Я сподіваюся, що міжнародні донори та уряди усвідомлять небезпеку таких обмежень і підтримають громадянські суспільства в нашій боротьбі за права.
Ми також плануємо провести низку власних заходів, включно із сесіями з моніторингу під керівництвом спільноти та психічного здоров’я. Наприклад, у рамках наших досліджень ми аналізуємо маршрути отримання медичних послуг жінками, які живуть з ВІЛ, і виявляємо види насильства. Ці дані важливі для поліпшення доступу до медичної допомоги та захисту прав жінок.
Конференція також надає унікальні можливості для навчання та отримання актуальної інформації. Я ціную можливість послухати останні дослідження та налагодити зв’язки з активістами з інших країн. Це надихає мене та допомагає запобігти професійному вигоранню. Бачачи успішні проєкти інших активісток, я повертаюся додому з новими ідеями та енергією для роботи.
17 членкинь EWNA з різних країн регіону СЄЦА, приїде на конференцію завдяки підтримці різних організацій. Це демонструє нашу рішучість і готовність до співпраці. Я вірю, що представлення нашої спільноти на таких заходах сприятиме важливим змінам, навіть якщо вони не завжди відбуваються одразу. Конференції на кшталт AIDS 2024 відіграють ключову роль в обміні знаннями, натхненні та зміцненні зв’язків між активістками та активістами, що зрештою сприяє просуванню прав жінок, які живуть із ВІЛ.
Побачимось на #AIDS2024
Дізнайтеся більше про Східну Європу та Центральну Азію на AIDS 2024, відвідавши: aids2024.virusoff.info – або, на головно: VirusOFF.info
Слідкуйте за нашими соцмережами, щоб не пропустити важливі оновлення:
Instagram – Virus off
Facebook – Virus Off